Дитячий розділ

30 років тому-розповідаю дітям, як ми жили тоді. А вони не вірять

Цей тиждень вийшов вельми ностальгічним-вийшло відразу 2 публікації, що йдуть своїм корінням в дитинство – про страви, які зараз мало хто пам’ятає і про те, як з простих продуктів наші батьки готували по-справжньому смачні страви.І ось з чоловіком ввечері згадували ті роки-різнокольорові йогурти в скляних пляшках, сметану і соняшникову олію на розлив. А наші діти слухали – і диву давалися.

– Не може бути!- не вірили вони нам.pixabay.com наприклад, не повірили, що колись в магазинах не було нарізного хліба.

Та ще й у плівці. Я дуже добре пам’ятаю, як вперше побачила нарізаний на рівні скибочки хліб-і, якщо не помиляюся,”Нарочанський”. Коштував він рази в 2 дорожче звичайного хліба.

Тому купували його в основному на свята – щоб викласти на стіл рівненькі скибочки хліба або для святкових бутербродов.pixabay.com і так-не було пакетів.

У це дітям взагалі складно повірити) у бабусі було кілька плетених авосек і господарська сумка, та й взагалі-жіноча сумка цілком могла вмістити в себе пляшку кефіру і буханець хліба.А коли пакети тільки з’явилися – їх дуже берегли. Навіть прали.

Пам’ятаю, як у ванній під стелею сушилися пакти – з ручками, від цукру, трохи пізніше – від молока.Раніше не було проблем, який засіб для миття вибрати,щоб однієї крапельки вистачало на гору посуду. Не було коштів-не було мук вибору.

– А чим мили посуд?- запитують діти.Сода. Пам’ятаю, біля раковини завжди стояла баночка з содою, їй мили посуд аж до скрипу.

І губок не було. Поізносітся наволочка-ось і пустять її на ганчірочки. Пам’ятаю,як на дачі бабуся старі чавунні сковорідки, щоб відчистити від нагару, посипала пісочком, змоченим водою, зривала пучок трави і так от відмивала дочиста сковороди.

Потім ще кип’ятила з содою.А з дивовижних розваг дитинства пам’ятаю, як колекціонували фантики від жуйок Турбо і Love is..

.- у мого сусіда була величезна колекція фантиків, якій всі ми страшенно заздрили.До появи жувальних гумок збирали етикетки від сірникових коробок- у мого тата був зошит з акуратно вклеєними по роках етикетками з різними радянськими гаслами, прапорами пострадянських республік, народними костюмами.

А ще Колекціонування кіндерів – раніше це дійсно були цікаві іграшки. Пам’ятаю,як трясеш яйце – і вже по звуку намагаєшся здогадатися, що всередині. Іграшки збирали, “повторками” обмінювалися – в кісосках за невелику доплату можна було обміняти свою повторення на що-небудь нове.

pixabay.сомпрічем моя мама так само сильно любила цю справу, як і я.pixabay.

com і так, нам було зовсім не нудно без телефонів, з рідкісними мультиками по телевізору або передачами, на кшталт “поклику джунглів”- нас було не загнати по домівках. Ховали у дворі “секретики” – 3 різнокольорових скельця,красивий камінчик і фантик-все це закопувалося з друзями разом з якою – небудь таємницею-щоб потім,у дорослому житті, розкопати. Грали в класики, стрибали через резиночку.

А потім чиясь мама вигляне з кватирки і кличе на обід:) та й трохи пізніше.коли з’явилося денді та ігри на картриджах – все одно це не затьмарило нам розум. Друзі завжди були понад усе!pixabay.

com Пишу – і здається мені, що я ровесник якщо не динозаврів, то як мінімум – В.і. Леніна.

Але ні-мені 30 років. І все це було відносно недавно.А що буде ще через 30 років? Про що розкажуть наші діти своїм дітям – і ті теж не будуть їм вірити) напевно про те, що колись посуд мили губками і засобом, а не в посудомийці.

І пилососи були громіздкі, з шлангами, а не розумні роботи-поломойщики, як зараз, в 2050. І телевізори були на стінах, а не 5-d голограми. Що вже говорити про нас, людей 90-х.

.. Скільки всього дивно ми побачимо через 20-30 років.

І нам напевно буде здаватися наше дитинство таким нереально далеким-немов і не з нами було. Та й зараз іноді здається. Багато чого забувається, стирається з пам’яті.
Залишаються найщасливіші моменти – до божевілля прості, але саме з них ми і виросли непоганими людьми.

Related posts

Leave a Comment